Головна arrow Статті arrow До 22- ї річниці незалежності України
До 22- ї річниці незалежності України Надрукувати Надіслати електронною поштою
22.08.2013

Інна Павлівна Кузьменко
Головний спеціаліст відділу інформації та використання документів
Державного архіву Сумської області

 Україна завжди прагнула волі, писав колись великий французький філософ Вольтер, визначаючи фактично українську національну ідею. До волі, що не завжди асоціювалась з власною державністю. Однак, уроки історії навчили нас, що власна держава хоч і не гарантує кожному вирішення всіх його проблем, але без неї повноцінної свободи бути не може. Українська державність має тривалу історію. Не меншу має і історія бездержавного, поневоленого існування українського етносу. Спогади про минулу державну велич, прагнення її відродити постійно спонукали до теоретичних пошуків шляхів та форм втілення віковічної мрії. Ці теоретичні побудови часто лягали в основу практичних дій і зумовлювали чи то наближення, чи то віддалення реалізації ідеї самостійного державно-політичного існування. Концепції державності в концентрованій, узагальненій формі відображали ідеали політичних еліт, прагнення представників народних мас, давали відповіді на питання чим повинна бути українська держава, для чого вона існуватиме, яким шляхом буде побудована.

 Дослідження державницьких ідей в українській політичній думці мають кількасотлітню традицію. Їх початки лежать в «Слові про закон і благодать» Іларіона, «Повісті врем'яних літ», творах українських гуманістів і полемістів, козацьких літописців, працях істориків народницької школи (М. Костомарова, В. Антоновича, М. Грушевського), представників національно-державницького напрямку (В. Липинського, С. Томашівського, Д. Дорошенка), прихильників радикально-націоналістичної ідеології (М. Міхновського, Д. Донцова, Ю. Липи) і знаходять продовження в працях наших сучасників.
Історія державотворчої думки в Україні не є однолінійним процесом накопичення і поглиблення знань. Це скоріше — арена постійного протиборства політичних ідей, що реально відображають стан розвитку суспільства, держави, нації.
 До цього славетного дня з вірою у прекрасне майбутнє своєї Батьківщини українці йшли багато століть. На цьому довгому історичному шляху були і Київська держава Володимира Великого і Ярослава Мудрого, і Галицько-Волинське князівство, і Запорізька Січ – «перша демократична християнська республіка» в Європі, і проголошення в 1917-1919 рр. українських національних держав – Української Народної Республіки, Західно–Української Народної Республіки, Гетьманської (Української) Держави. Але державницькі змагання за незалежність закінчувалися поразкою. Та врешті решт слова великого Вольтера справдилися: «Україна завжди прагнула волі»- і вона досягла її остаточно 24 серпня 1991 року, коли депутати парламенту майже одноголосно прийняли Акт проголошення незалежності України.
«Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року,
- продовжуючи тисячолітню традицію державотворення на Україні,
- виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами,
- здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує н е з а л е ж н і с т ь У к р а ї н и та створення самостійної української держави - УКРАЇНИ.
Територія України є неподільною і недоторканною.
Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.»
 Відразу після проголошення Акту незалежності України почалася підготовка до референдуму, який повинен був підтвердити чи відхилити рішення Верховної Ради. 1 грудня 1991 року 90,32% громадян, що брали участь в референдумі, сказали: «Так!» Українській Самостійній державі.
 Спливає швидко час, віддаляючи нас від тої знаменної події в історії нашої країни. 22 роки тому здійснилася мрія багатьох поколінь українців – наша нація здобула право самостійно визначати свою долю у власній країні, а на карті світу з’явилася незалежна держава – Україна.
 Та щоб люди пам’ятали і цінували ті доленосні дні 1991 року, які привели нас до незалежності мирним, безкровним шляхом, незабуваймо історію! А історія, це перш за все, документальні джерела: постанови, рішення, акти, фото та кінодокументи, газетні публікації, документовані спогади учасників та очевидців.
  У фондах Державного архіву Сумської області є чим зацікавити і професора історії, і дослідника-початківця.
 В Державному архіві Сумської області зберігаються документи, які дають уяву про те, як у провінціальному містечку, яким на той час було місто Суми, вирішували питання майбутнього устрою в Україні. 1 грудня 1917 року на засіданні Сумських повітових земських зборів надзвичайної сесії розглядалося питання про відношення до Центральної Української Ради, яка 20 листопада 1917 року в 3 Універсалі проголосила Україну Українською Народною Республікою у складі Російської Республіки, яка має стати федерацією рівних і вільних народів. (Друкується мовою документа)
 «…Членъ Управы Д.П.Дмитренко. Я лично ничего не имъю противъ присоединенія къ автономной Украинъ, но дъло въ томъ, что мы не имъемъ по этому вопросу отъ своихъ избирателей никакихъ полнлмочій и я поэтому предлагаю обождать съ ръшеніемъ этого вопроса до вынесения на мъстахъ приговоровъ о желаніи или не желаніи присоединенія к Украинъ…
  …Гласный Грищенко. Членъ Управы Д.П. Дмитренко говоритъ, что надо заручиться приговорами съ мъстъ, но я думаю, что этотъ вопросъ мы можемо и сами ръшить, такъ какъ для того насъ и выбрали, чтобы мы здъсь ръшали всъ вопросы касающіеся народа. Я предлагаю присоединиться къ Кіеву, а не къ Петрограду, такъ какъ москали и такъ насъ слишкомъ долго угнетали, только надо пересмотръть состав Рады, чтобы тамъ не было враговъ народа.
 …Предсъдатель Собранія А.П.Щербакъ. ...И я не понимаю, зачъмъ мы будемо лезть изъ одной петли въ другую, т.е. отъ Петрограла къ Кіеву и полагаю, что у насъ. Какъ въ Соединенныхъ Штатах каждая губернія должна представлять изъ себя самостоятельную единицу и управляться своїми законами и если у насъ будетъ полная федерація, то безусловно милитаризма никакого не будете. Я полагаю, что намъ не ститъ подставлять свою голову въ ту петлю, которая нам приготовлена…Я притивъ присоединенія к Украинъ въ данный моментъ.
 Членъ Управы М.М.Нечипоренко. …Въ данное время, когда Россія распадается на части намъ нужно подумать о томъ, чтобы создать такое ядро которое бы могло дать отпоръ нашимъ врагамъ: Германіи, Австріи и т.д. И я полагаю, что такое ядро уже создано – это Кіевская Центральная Рада, которую мы и должны поддержать. …Я предлагаю съдующую резолюцію по этому вопросу на языкъ нашей «неньки» Украины: «Сумське Уіздне Земське Зібрання пріеднуетця до автономноі української народноі республіки у Федератівній Россіи і визнають Київську Центральну Раду, за наивищу власть Украіни.»   
 ...Гласний Сороченко. ..прежде чъмъ ръшать этотъ вопросъ, намъ необходимо созвать съъздъ Совъта Рабочихъ и Солдатскихъ депутатовъ всей украины, который и скажете свое въское слово по этому вопросу.
 Гласный Пелипенко. Довольно говорить. Надо сказать кто мы. Не надо съъздов, такъ какъ все равно это ни къ чему не приведетъ. Этотъ вопросъ нами уже ръшенъ въ нашихъ душахъ и я знаю, что большинство нашого уъзда, украинцы и мы, принимая во вниманіе Это должны этотъ вопросъ ръшить сейчасъ.
  …Собраніе единогласно постановило: вопросъ о присоединеніи къ автономной Украинъ передать для обсужденія на мъста и въ Очередномъ Собраніи ръшить окончательно.»
 Познайомившись з документами Сумської повітової земської управи м.Суми Сумського повіту Харківської губернії за 1917 рік, ми приходимо до висновку, що людям на той час було важко уявити себе справжніми господарями на своїй землі, тим більше прийняти правильне рішення.  
 Подій тих днів та років уже не викреслити з життя держави. Україна і українці визначилися, ствердилися, обрали свій шлях. І як би складно не було з початку, з цього шляху вже не звернути. А щоб і надалі, ми українці, продовжували вірити в правильність свого вибору, мусимо пам’ятати: ми самі і є творці історії своєї держави. Тож зробимо все, аби реальне життя у нашій країні ставало кращим, а наші нащадки в майбутньому змогли б пишатися нами – сучасними творцями історії.

Додати посилання на цю статтю | Переглядів: 1577

Написати перший коментар
RSS-лента

Додавання коментаря
  • Будь ласка, додержуйтесь теми статті.
  • Особиста переписка та образи будуть видалені.
  • Не використовуйте коментарі для роскрутки свого сайта. Такий матеріал будет видалено.
  • Перед натисканням на кнопку 'Відправити' обновіть сторінку, щоб отримати новий код безпеки.
  • Майте на увазі, що попередній пункт має значення тільки в тому випадку, якщо був введений неправильний код безпеки.
  • Важливо!
  • Ваше повiдомлення не повинно бути коротше за 100 символiв та не повинно мати посилань на iншi сайти.
  • Дозволяється лише вказувати назви без використання http://www.
  • В iншому випадку повiдомлення буде заблоковано.
  • Наприклад: http://www.daso.sumy.ua/ - невiрно; daso.sumy.ua - вiрно.
Им'я:
E-mail
Домашня сторінка
Тема:
BBCode:Web AddressEmail AddressBold TextItalic TextUnderlined TextQuoteCodeOpen ListList ItemClose List
Коментар:



Код:* Code
Я бажаю бути поінформованим на email про наступні коментарі

 
< Попередня   Наступна >