До 150 –річчя від дня народження Михайла Грушевського
26.09.2016

Інна Євгеніївна Гончарова,
Начальник відділу інформації та використання документів
Державного архіву Сумської області

Фундатор української державності

"Вся надія в нас, вся сила - в народі"
М.Грушевський

     29 вересня 2016 року виповнюється 150 років від дня народження Михайла Сергійовича Грушевського (1866-1934) — визначного історика, археолога, літературознавця, соціолога, публіциста, письменника, організатора української науки, громадсько-політичного і державного діяча, засновника Української Народної Республіки.  З його творчою спадщиною пов'язані ідеї відродження     української    культури   і   науки,   історичної свідомості  й національної гідності народу. Він показав, що еволюція людства, попри всі складнощі, має тенденцію до встановлення справедливого демократичного ладу. Влада у державі має належати особам, обраним народом на демократичних засадах, працювати для народу, спиратися на волю його більшості. Очоливши Центральну Раду, він був глибоко переконаний, що нова українська державність має базуватися на принципах демократії і закону.

Народився М. Грушевський 17 (29) вересня 1866 року в невеликому місті Холмі (тепер Хелм на території Польщі). Походив відомий історик з родини Грушів-Грушевських, які проживали в Чигиринському повіті на Київщині. Батько майбутнього історика, Сергій Федорович (1833-1901), здобув світську освіту в Києві, викладав славістику. Його підручник церковнослов’янської мови став офіційним виданням, ним широко користувалися в усій Російській імперії. Мати – Глафіра Захарівна Опокова –  походила з родини священнослужителів. У 1869 році трьохрічний Михайло разом з батьками переїздить на Кавказ, у 1880-1885 рр. навчається у Тифліській гімназії. Закінчивши  гімназію, він вступив на історико-філологічний факультет Київського університету Святого Володимира, де навчався у професора Володимира Антоновича. Під його керівництвом були підготовлені роботи про південноруські замки першої половини XVI ст. та «Історія Київської землі від смерті Ярослава до кінця XIV століття», яка була удостоєна золотої медалі. Після захисту М. Грушевським у 1894 р. магістерської дисертації В. Антонович порекомендував його на посаду професора нещодавно створеної кафедри історії у Львівському університеті.                    
     26 травня 1896 року, у м. Скала Михайло Грушевський обвінчався з Марією Вояківською.
     У 1898 році нарешті з’являється перший том фундаментальної "Історії України-Руси", невдовзі виходить друком том другий, у 1900 році – третій. Для розвитку української літератури Грушевський разом з І.Франком заснував і видавав «Літературно-науковий вістник», був одним з організаторів Української видавничої спілки (1899). В 1904 році власним коштом відкрив приватну вчительську семінарію в м. Коломия.
    Після революції 1905-1907 років М. Грушевський переніс свою діяльність до Києва. Створив Українське наукове товариство (УНТ), увійшов до складу Товариства українських поступовців (1907), яке стало єдиною до 1917 року українською організацією ліберального спрямування.
    З березня 1917 по квітень 1918 року М. Грушевський - голова Української Центральної Ради.  22 січня 1918 року на засіданні УЦР під головуванням та на пропозицію М. Грушевського УНР була проголошена самостійною, вільною, суверенною державою українського народу. Під його керівництвом урядом УНР приймалися важливі рішення про державні атрибути, а також здійснювався конституційний процес. Він особисто брав участь в розробці Конституції УНР, яка була прийнята 29 квітня 1918 року. Між тим, сам Михайло Сергійович  дуже скромно оцінював власну роль у тогочасних подіях: «Пробув я головою Центральної Ради тринадцять місяців, до кінця ії істновання. Тяжке і відповідальне було те становище. Вороги українства, які і давніше пеклом на мене дихали в своїм засліпленню вважали мене і автором українського руху, і винахідником української мови, тепер особливо всіли на мене своїми лайками й погрозами. А найтяжче ставало, коли не було згода й між своїми — а так мусіло бути в міру того, як приходилось вирішувати ріжні питання дальшого життя. При тім же, хоч всяку відповідальність валили на мене, в дійсності мав я дуже обмежений вплив і то моральний тільки: юридично моя роль була чисто формальна, як голова Центральної Ради я проводив її зборами та репрезентував її на вні. Рішала у всяких справах більшість, а вся екзикутивна власть була в руках Гол. Секретаріату».
     Як виявилося сил для захисту суверенітету республіки у Центральної ради не було, а ідея соціалістичного федералізму ставала все більше і більше ілюзорною; стомлені війною, розгублені, політично дезорієнтовані і введені в оману селянські маси України фактично стояли осторонь тієї героїчної боротьби, яку вела обеззброєна Центральна рада проти більшовицького  наступу на Україну.      
     Ліквідація УЦР поклала край державній діяльності М. Грушевського. У підпіллі він здебільшого займався науковою працею, брав участь в обговоренні питання про заснування Української академії наук, однак від пропозиції П. Скоропадського очолити новостворену академію відмовився. У лютому 1919 року М. Грушевський переїхав до м. Кам’янець-Подільського, а потім до м. Станіслава (нині м. Івано-Франківськ). У березні того ж року емігрував до Праги, потім до Відня, де продовжував наукову діяльність, заснував у Празі Український соціологічний інститут. У цей час Грушевський редагував часописи "Борітеся - поборете!", "Наш стяг", а також плідно працював над багатотомною "Історією української літератури".  
     Після тривалих роздумів та переговорів з радянськими представниками, М. Грушевський у березні 1924 року разом із сім’єю приїхав до Києва. В інтерв’ю київській газеті вчений заявив, що повернувся в Україну виключно для наукової праці, має на меті перевести з Відня у Київ український соціологічний інститут, продовжувати роботу над «Історією української літератури», багатотомною «Історією України-Руси», що перервалася із світовою війною. М. Грушевський працював професором історії в Київському державному університеті. Був обраний академіком Всеукраїнської академії наук, керівником історико-філологічного відділу. Створив науково-дослідницьку кафедру історії України при ВУАН, очолив археографічну комісію ВУАН. Прагнув таким чином згуртувати українських істориків-  представників різних  шкіл.                  
     Визнанням світового значення його наукової діяльності стало святкування 60-річчя вченого-енциклопедиста в жовтні 1926 року. З цієї нагоди на адресу М. Грушевського надійшли поздоровлення з наукових центрів США, Німеччини, Австралії, Чехословаччини, Польщі й інших країн, від різних установ Росії й України, приватних осіб. Не було лише вітання від офіційних властей. 12 січня 1929 загальні збори АН СРСР обрали Грушевського дійсним членом. 25 квітня 1929 на засіданні загальних зборів АН СРСР Грушевський поставив питання про потребу створення в її складі Інституту української історії.
     З осені 1929 почався погром історичних установ, створених Грушевським. У листопаді-грудні 1929 року сесія Ради ВУАН почала ліквідовувати комісії, якими керував Грушевський. І все це в умовах постійного, з перших днів повернення, нагляду репресивних органів ДПУ-НКВС, які зібрали 8 томів наклепів і доповідних на "неблагонадійного" Грушевського.
     На початку 1930-х рр. була ліквідована Історична секція ВУАН, закриті видання, зазнали репресій учні та співробітники М.Грушевського.           
     У 1931 році вчений змушений був виїхати до Москви, підданий короткочасному арешту у справі так званого "Українського національного центру". Після звільнення до кінця життя Грушевський не почував себе вільною людиною.
     Ніби відчуваючи наближення кінця, вчений, незважаючи на значну втрату зору продовжує інтенсивно працювати. Він закінчує X том "Історії України-Руси", VII, VIII і частиною IX тому історії української літератури, видає серію трактатів з історії громадянської думки XVIII століття на Україні. Восени 1934 року дружина історика Марія Сільвестрівна домоглася дозволу на короткочасну поїздку до Кисловодська, щоб трохи підлікувати чоловіка. Під час перебування в санаторії для вчених, 25 листопада 1934 року, М. Грушевський раптово помер. Похований на Байковому кладовищі у Києві. Поет О.Олесь відгукнувся на цю трагедію віршем:

Плачте, діти, плачте: Батько Ваш умер,
Що з неволі вивів вас в світи на люде..
Як же ви без його будете тепер?
Що тепер із вами на сім світі буде?.
Плачте всі народи: сонечко зайшло
Ніч на землю впала чорна, непроглядна
На Добро ногою наступило Зло,
Тужить над труною Правда безпорадна


     Протягом десятиліть геніального вченого і відомого політичного діяча неодмінно зображували буржуазним націоналістом, фальсифікатором історії України. Безцінні наукові праці М. Грушевського було вилучено з усіх бібліотек республіки, а їхні бібліографічні раритети поховано у спецсховищах. Лише в останні роки частина з них побачила світ. М.С. Грушевський належить до тих громадських діячів, які сповна пізнали велич і насолоду тріумфу і гіркоту поразки, але до кінця залишилися вірними ідеї усього життя — самоствердженню свого народу. Його перу належать близько двох тисяч праць з історії, соціології, літератури, етнографії, фольклору.  Пам'ять про нього — вічна, а його наукові праці — невичерпне джерело мудрості.


Додати посилання на цю статтю | Переглядів: 295

Написати перший коментар
RSS-лента

Додавання коментаря
  • Будь ласка, додержуйтесь теми статті.
  • Особиста переписка та образи будуть видалені.
  • Не використовуйте коментарі для роскрутки свого сайта. Такий матеріал будет видалено.
  • Перед натисканням на кнопку 'Відправити' обновіть сторінку, щоб отримати новий код безпеки.
  • Майте на увазі, що попередній пункт має значення тільки в тому випадку, якщо був введений неправильний код безпеки.
  • Важливо!
  • Ваше повiдомлення не повинно бути коротше за 100 символiв та не повинно мати посилань на iншi сайти.
  • Дозволяється лише вказувати назви без використання http://www.
  • В iншому випадку повiдомлення буде заблоковано.
  • Наприклад: http://www.daso.sumy.ua/ - невiрно; daso.sumy.ua - вiрно.
Им'я:
E-mail
Домашня сторінка
Тема:
BBCode:Web AddressEmail AddressBold TextItalic TextUnderlined TextQuoteCodeOpen ListList ItemClose List
Коментар:



Код:* Code
Я бажаю бути поінформованим на email про наступні коментарі

Останє оновлення ( 26.09.2016 )