Із архівних джерел про державотворчі процеси
22.08.2017

Людмила Федорівна Сорокіна
Провідний архівіст відділу інформації та використання окументів
Державного архіву Сумської області 

   Найбільша кількість унікальних архівних документів, які відтворюють  процес державотворення і здобуття Україною незалежності зберігаються у  Центральному державному архіві вищих органів влади і управління. В фондах архіву представлені документальні джерела діяльності різних владних структур, що функціонували на теренах України у XX столітті. Зібрання цих документів є складовою частиною Національного архівного фонду України. У фондах Державного архіву Сумської області є невелика кількість документів періоду Української революції 1917-1921 років, що дає можливість ознайомитися з актами Центральної Ради, листівками, програмами партій, що брали участь у виборах до Установчих зборів, постановами та циркулярами урядів, що діяли в Україні у той час. Ці матеріали відображають історію тернистого шляху державотворення в нашому регіоні.

    Сприятливі умови для реалізації національних прагнень українського народу об’єднати споконвічні українські землі в одну державу виникають з початком Першої світової війни. Після повалення монархії в Росії в лютому 1917 року влада переходить до Російського Тимчасового Уряду. Керівним центром визвольних змагань в Києві стає Українська Центральна Рада, створена 7 березня 1917 року. Головою обирають професора Михайла Грушевського. В березні 1917 року в Києві збирається 100 тисячний мітинг прихильників Центральної Ради під гаслами «Автономію України».
   За перший рік існування Українська Центральна Рада проголосила три свої Універсали (23 червня, 16 липня, 20 листопада 1917 р.).  Всі документи містили положення про відновлення національно-політичних і культурних прав України.
   Звернімося до архівних джерел, щоб відчути неповторну атмосферу  державотворення в провінційних Сумах та передати напругу пристрастей, які переживали очевидці і безпосередні учасники  засідання Сумської земської повітової управи у бурхливому 1917 році.
   Із доповіді Сумської повітової земської управи за листопад 1917 року стосовно питання нового устрою України після проголошення ІІІ Універсалу: «Почти ежедневно Земской Управъ приходится наталкиваться на вопросы связанные такъ или иначе съ украинскимъ вопросомъ и съ отношеніемъ к Центральной Украинской Радъ; и въ послъднее время такимъ вопросомъ явились выборы в Украинское Учредительное Собраніе. При ръшеніи всъхъ этихъ вопросовъ Управа находится въ затруднительномъ положеніи; не имъя подъ собой твердой опредъленной почвы, не зная отношенія Земского Собранія къ основному вопросу – именно отношенію къ Центральной Украинской Радъ.
   Позвольте въ краткихъ чертахъ напомнитъ исторію формированія этой власти на Украинъ и ея отношенія къ центральной власти.
   Вслъдъ за паденіемъ Царского самодержавія въ России 26-го февраля сего года, пали цъпи и съ угнетаемого въ теченіи 263 летъ украинского народа. Стали организовываться въ крупныхъ и небольшихъ центрахъ украинскіе организаціи – Рады; во главъ ихъ стала Центральная Рада въ Кіевъ. Первоначально въ Раду вошли представители украинскихъ организацій, которые существовали въ то время, но затъмъ по мъръ организаціи крестьянства рабочихъ и солдатъ составъ Рады кореннымъ образомъ измънился: въ нее вошли полностью Исполнительные Комитеты, Всеукраинскій Совътъ Крестьянскихъ депутатовъ, Исполнительный Комитетъ Всеукраинского Совъта Рабочихъ депутатовъ, а также и войсковой Комитетъ Всеукраинского войскового съезда, а затъм черезъ нъкоторое время въ Раду вошли также представители отъ неукраинской демократіи, такъ что Рада сдълалась авторитетной представительницей всей украинской и неукраинской демократіи на Украинъ. Исполнительный органъ этой Рады генеральный секретаріатъ, въ который вошли также представители от неукраинской демократіи.
   Что касается отношенія Рады къ центральной власти, то оно послъдовательно представляется такимъ: въ началъ Іюня сего года Радой была послана делегація въ Петроградъ, которой было поручено войти съ правительствомъ в соглашеніе по поводу слъдующихъ пунктовъ:
1/  правительство принципіально признаетъ право Украины на автономію,
2/ учреждается при центральномъ правительствъ должность Комиссара Украины;
3/ учреждается должность Комиссара на Украинъ, выбранного Радой.
   Эти пункты были отвергнуты. Тогда Радой былъ изданъ 10 Іюня сего года первый Универсалъ, который призывалъ народъ украинскій самому взять въ руки устроеніе своей судьбы, при чемъ на покрытіе расходовъ было предложеного самообложеніе. Этотъ Универсалъ произвелъ большое впечатлъніе на правительство, которое измънило тактику и прислало въ Кіевъ трехъ министровъ: Керенского, Терещенко и Церетелли съ которыми было выработано соглашеніе о принципіальномъ признаніи автономіи Украины и ея представительного органа Центральной Рады с Генеральнымъ Секретаріатомъ, при чемъ территорія Украины опредълялась 9 губерніями: Кіевская, Волынская, Подольская, Черниговская, Полтавская, Харьковская, Екатеринославская, Херсонская и Таврическая (без Крыма). Послъ этого соглашенія былъ Радой изданъ второй Универсалъ, въ которомъ возвъщалось о состоявшемся соглашеніи и населеніе Украины призывалось къ поддержкъ Рады и Временного Правительства. Однако министры консититуціоналисты – демократы запротестовали противъ такого соглашенія и была въ результатъ издана инструкція Генеральному Секретаріату, которымъ признавалась Рада, какъ представительница Украины и Генеральный Секретаріатъ, какъ органъ Временного Правительства, при чемъ число секретарей было ограничено 5 и территорія Украины опръделялась губерніями: Кіевской, Волынской, Подольской, Черниговскойц и Полтавской, причемъ въ инструкціи былъ введенъ параграфъ, что для присоединенія къ Украинъ губеріи или части ея необходимо постановленіе о томъ органовъ мъстныхъ самоуправленій, выбранныхъ по новому демократическому закону. Рада и Секретаріатъ дъйствовали на основаніи этой инструкціи до послъднихъ событій 29 Октября, когда Временное Правительство было замънено Правительствомъ Народныхъ Комиссаровъ, при чемъ повсемъстнаго признанія это правительство сразу не получило и Украина не имъла возможности получить указаній отъ центральной власти.
   Вслъдствіи этого Центральной Радой былъ изданъ 3-й Универсалъ, которымъ была провозглашена украинская народная республика въ составъ Федеративной Россіи и въ составъ Украины включены еще губерніи: Харьковская, Екатеринославская, Херсонская, Таврическая, без Крыма и часть губерніи Курской и Воронежской, гдъ украинцевъ болъе 50%%. Такое положеніе было признано верховнымъ главнокомандующимъ Керенскимъ и командующимъ Юго-Западнымъ фронтомъ Володченко.
   До настоящего времени многіе организаціи постановили присоединиться къ автономной Украинъ… Управа проситъ Земское Собраніе вынести свое ръшеніе, изъявить свою волю по этому вопросу».
   Через пожовклі сторінки документу передається напружена атмосфера в залі. Безпосередніх творців історії охоплює емоційна стурбованість, сумніви, розпач через ситуацією, що склалася в країні, а також побоювання прийняти невірне рішення. 
   Під час обговорення питання про відношення членів до майбутнього України на засіданні позачергової сесії Сумського повітового земського зібрання 1 грудня 1917 року також вирували неабиякі емоції. Один із членів управи М.М. Нечипоренко наголосив на наступному: «Мы должны сказать свое слово кто мы и чего мы хотимъ. Это наше право. Въ данное время, когда Россія распадается на части намъ нужно подумать о томъ, чтобы создать такое ядро которое бы могло дать отпоръ нашимъ врагамъ: Германіи, Австріи и т.д. И я полагаю, что такое ядро уже создано – это Кіевская Центральная Рада, которую мы и должны поддержать. Если же мы этого не сдълаемъ, а на Петроградъ также надъяться нельзя, то Вильгельму остается ни больше, ни менше какь забрать нась голыми руками. Теперь на счеть языка. Никто не навязываетъ никому галицінского языка и конечно, мы украинцы освободившись оть путь въкового рабства создатдимъ свой народный языкъ. До сихъ поръ, украинскій языкъ былъ на черномъ ходъ, а на парадномъ былъ языкъ непонятный для нашего народа. Я предлагаю слъдующую резолюцію по этому вопросу на языкъ нашей «неньки» Украины:  «Сумське Уіздне Земске Зібрання пріеднуетця до автономної украинської народної республіки у Федератівній Россіи і визнають Киівську Центральну Раду, за найвищу власть України».
   В 1917 році процес створення держави здавався таким непростим і складним. Але вірні своїм ідеалам, українці вперто відстоювали свій вибір. Попереду було правління гетьманату Павла Скоропадського і відновлення Української Народної Республіки на чолі з Директорією, і об’єднання українських земель із Західноукраїнською Народною Республікою. Але наприкінці 1920 року на початку 1921 року процес відродження держави буде перерваний окупацією західних регіонів Польщею, Румунією, Чехословаччиною.   
   Пройде більше 70 років, недовгий за історичними вимірами час, знову буде напруга у суспільстві – на площах, вулицях українських міст, у студентських аудиторіях і під час засідань уряду і парламенту. 24 серпня 1991 року депутати Верховної Ради УРСР конституційною більшістю приймуть історичне для країни рішення – Акт проголошення незалежності України. Документ, що стане втіленням мрії багатьох поколінь про власну державу. Його підтримають 1 грудня 1991 року на Всеукраїнському референдумі громадяни країни, відповівши лише на одне питання в бюлетені: «Чи підтримуєте Ви Акт проголошення незалежності України?»  І українці скажуть: «Так».
   Ми обрали свій шлях. Незалежність стала волею мільйонів. Долаючи серйозні випробування, держава отримала своє визнання. Тож, збережімо, Україну і прагнення наших пращурів для наших нащадків.


Додати посилання на цю статтю | Переглядів: 27

Написати перший коментар
RSS-лента

Додавання коментаря
  • Будь ласка, додержуйтесь теми статті.
  • Особиста переписка та образи будуть видалені.
  • Не використовуйте коментарі для роскрутки свого сайта. Такий матеріал будет видалено.
  • Перед натисканням на кнопку 'Відправити' обновіть сторінку, щоб отримати новий код безпеки.
  • Майте на увазі, що попередній пункт має значення тільки в тому випадку, якщо був введений неправильний код безпеки.
  • Важливо!
  • Ваше повiдомлення не повинно бути коротше за 100 символiв та не повинно мати посилань на iншi сайти.
  • Дозволяється лише вказувати назви без використання http://www.
  • В iншому випадку повiдомлення буде заблоковано.
  • Наприклад: http://www.daso.sumy.ua/ - невiрно; daso.sumy.ua - вiрно.
Им'я:
E-mail
Домашня сторінка
Тема:
BBCode:Web AddressEmail AddressBold TextItalic TextUnderlined TextQuoteCodeOpen ListList ItemClose List
Коментар:



Код:* Code
Я бажаю бути поінформованим на email про наступні коментарі

Останє оновлення ( 22.08.2017 )